Сторінки

15 черв. 2011 р.

Голаня.


Панорама на Кострино.
Ужанський національний природний парк.

Велико Березнянський район Закарпаття. Хребет Голаня починається з селища Кострино і різко обривається перед горою Стінка. Довжина біля 5 км. Найвища точка Домашинський верх - 987 метрів.

Всі члени нашої групи, троє дорослих (Ігор, Остап, Іра) і моя дев’ятирічна донька Ірина, піднімалися на цю гору вперше.
Я Вам скажу, що Голаня нас і порадувала краєвидами та несподіванками, і розчарувала, і вимучила фізично.

Починалось все гарно. Стартували в 9,00. Почали підніматись з Жорнави по екологічній стежці „Лінія Арпада”. Все гарно: хороша стежка, зловісні бункери, окопи, прекрасно виконані інформативні стенди.
Та незабаром спочатку пропало маркування, а згодом і стежка. Стара занедбана дорога завела нас в тупик і в хащі. Але дякуючи цьому побачили велетенські смереки і дивний, свіжо-обгорівший, двох метрової висоти пеньок.
Відмучивши підйом по схилу навпростець, вийшли на хребет, на першу галявину. Рівно в 12,00. Ця поляна круто обривається в сторону Кострино, створюючи чудову панораму і відчуття польоту. Чесно кажучи це найгарніше місце хребта і далі йти не варто. 
 
Хоча, якби ми не пішли далі, то би не натрапили на велетенських пістряків. Це їстівні  гриби-паразити - трутовик чешуйчатий (Polyporus squamosus). Всі були в захваті. Ніхто з нас такого раніше не бачив. Ще зустрічали багато лісових лілій.

Отож, пройшовши не виразною стежкою по скельним виходам і травам та потративши 30 хвилин на фото сесію з грибами, в 15,00 піднялись на крайню точку хребта. Вершина Домашинський Верх зустріла нас мертвими деревами. Краєвид поганий – все закрито зарослями. З галявини нижче добре проглядається Стінка.

Домашинський Верх

На годиннику 15,15. В Домашин спускатись не ризикнули. Повернулись назад стежкою до поляни над Кострино і ломанулись прямо з неї вниз. Схили дуже круті і слизькі. Намучився я тут разом з моєю Іринкою. В 18,00 ми вийшли до ж. д. переїзду на Костринську Розтоку. Звідси нас і забрав через 50 хвилин львівський автобус до Ужгорода.
 
Ноги мої, ноги!


Ось такий вигляд мали наші ноги після карколомного спуска в Кострино.

Пропоную подивитись більше фотографій на слайдшоу.

Підписуйтесь на  розсилку оновлень блога і Ви будете в курсі всіх новин.

Можна прочитати чудову статтю на російській мові на сайті "Регіональний інфо-центр Карпати".
До зустрічі!

Немає коментарів: