Закарпаття. Вел. Березнянський район. Річка Лютянка.
Порадившись в нашому туристичному колі,- куди би піти на вихідні, ми вирішили відвідати маловідомий і важкодоступний об`єкт Лизані камені (або ще кажуть оплавлені) на річці Лютянка. Знаходяться вони пів кілометра нижче місця впадання р.Бистриці в Лютянку.
Карта місцевості
Заодно мали показати Остапу Лагуну, та й скупатись (по морських законах, хто перший раз прийшов на лагуну того треба там топи…)) окунути).
Раджу прочитати це велосипедистам. Хто планує вело-походи по напрямку Чорноголова – Люта. На картах позначена чудова дорога, але побачите, що з нею сталося.
Отже зібралось нас четверо відчайдух. Маршрут: Ужгород - Чорноголова – поляна Станична на авто, Станична – Лизані камені і назад через Лагуну пішохідна частина. Не залежно від нас інша група ще крутіших, Саша та Лариса, штурмувала ці камені з Кострино.
Ще до поляни Станичної кілька разів зупиняли авто – фотограф не міг витримати: приваблювали пейзажі. Режисером відео і фото зйомки була Іра.
10,05 висадились на Станичній.Колись тут була станція вузькоколійки. Пів години віддали на екзотичну скалу з розвернутих на 45 градусів пластів. Без пригод дібрались до спуску на Лагуну. Орієнтир: потічок, дерев’яний місток, 20 м вище від них вниз іде чітка стежка, ходу від Станичної 40 хв.. Ось тут нас прихватив дощ. Далі дорога почала погіршуватись і потім зникла. Місцями залишились залишки, збудованої за чехів підпорної стіни, яка утримувала дорогу. Іноді доводилось рухатись по ній на 3 м висоті. З одного боку бурхлива ріка, з другого все, що завгодно. Коротко описати цю частину майже двох кілометрового маршруту можна так: зарослі, повалені дерева, дощ, лопухи до пояса, кропива, вино, ще вино, Ірині сирники і шоколадка, хащі, каменюки, вода, осипи, дертися, повзти, лізти, задовбало!!, обриви, знову вода. Дивіться відео – краще один раз побачити ніж самому так ходити.
Отож в повному екстазі дібралися до «Облизаних» каменюк в 13,30. Перебратися до них не було сил. За фільмували і з жахом подумали про зворотну дорогу.
Але, як казав А.С. Пушкін
В 14,30 повернулися на Лагуну. Дощ закінчився. Всі полізли купатися. Хоча ми й до того були мокрі. Згодом прийшов дует Саші Молнара. Вигляд в них був побитий – гора Борсук та Люта дались їм важко. А далі була культурна програма – вогнище, крумплі в фользі, чай з димком.
До зустрічі і щасливих вам подорожей.
Дивіться про цей похід по річці Лютянка на відео.
Карта місцевості
Заодно мали показати Остапу Лагуну, та й скупатись (по морських законах, хто перший раз прийшов на лагуну того треба там топи…)) окунути).
Раджу прочитати це велосипедистам. Хто планує вело-походи по напрямку Чорноголова – Люта. На картах позначена чудова дорога, але побачите, що з нею сталося.
Отже зібралось нас четверо відчайдух. Маршрут: Ужгород - Чорноголова – поляна Станична на авто, Станична – Лизані камені і назад через Лагуну пішохідна частина. Не залежно від нас інша група ще крутіших, Саша та Лариса, штурмувала ці камені з Кострино.
Ще до поляни Станичної кілька разів зупиняли авто – фотограф не міг витримати: приваблювали пейзажі. Режисером відео і фото зйомки була Іра.
10,05 висадились на Станичній.Колись тут була станція вузькоколійки. Пів години віддали на екзотичну скалу з розвернутих на 45 градусів пластів. Без пригод дібрались до спуску на Лагуну. Орієнтир: потічок, дерев’яний місток, 20 м вище від них вниз іде чітка стежка, ходу від Станичної 40 хв.. Ось тут нас прихватив дощ. Далі дорога почала погіршуватись і потім зникла. Місцями залишились залишки, збудованої за чехів підпорної стіни, яка утримувала дорогу. Іноді доводилось рухатись по ній на 3 м висоті. З одного боку бурхлива ріка, з другого все, що завгодно. Коротко описати цю частину майже двох кілометрового маршруту можна так: зарослі, повалені дерева, дощ, лопухи до пояса, кропива, вино, ще вино, Ірині сирники і шоколадка, хащі, каменюки, вода, осипи, дертися, повзти, лізти, задовбало!!, обриви, знову вода. Дивіться відео – краще один раз побачити ніж самому так ходити.
Отож в повному екстазі дібралися до «Облизаних» каменюк в 13,30. Перебратися до них не було сил. За фільмували і з жахом подумали про зворотну дорогу.
Але, як казав А.С. Пушкін
О, сколько нам открытий чудных
Готовит просвещенья дух:
И опыт — сын ошибок трудных,
И гений — парадоксов друг
назад дорога виявилась на диво швидшою – досвід, плюс дух Сусаніна з мене вийшов.В 14,30 повернулися на Лагуну. Дощ закінчився. Всі полізли купатися. Хоча ми й до того були мокрі. Згодом прийшов дует Саші Молнара. Вигляд в них був побитий – гора Борсук та Люта дались їм важко. А далі була культурна програма – вогнище, крумплі в фользі, чай з димком.
До зустрічі і щасливих вам подорожей.
Дивіться про цей похід по річці Лютянка на відео.
Немає коментарів:
Дописати коментар