По-перше це високогірне сірководневе болото і про нього можна прочитати в Вікіпедії.
Можливо колись воно було велике і повноводне, але завжди було болотом.
Яке ж воно тепер вирішили ми, Ігор та Оксана, перевірити, пройшовши веломаршрут км на 50-56.
Отже стартанули біля 11 годин в Мукачеві, оглянули замок в Чинадієво(і недавно знайдений колодязь), прогулялись по санаторію Синяк, попили водички сірководневої і піднялись в саме село Синяк. Тут почали збирати відомості, які сильно розходились між собою. Одні казали, що озеро бездонне з синьою водою і мінеральна вода з нього тече прямо в санаторій, інші казали, що там нічого нема. Але коли я почув, що називається воно Морське Око тут мене чуть не скрючило. Все ясно - туристам вішають лапшу.
Розпитавши в трьох різних людей дорогу, поволокли вело в гори. Десь через 1,5 години вийшли на колишню вузькоколійку. Повернули вліво і почали по ній їхати. Комфортний нахил дозволяв їхати не крутячи педалі і не силувати тормоза. І ось зліва побачили в лісі галявину вкриту очеретом.
Сумнівів нема - Синє болото, Синє озеро, Морське Око ми його знайшли.
Відшукали прохід і акуратно пройшли по моху, оминаючи підозрілі сухі ями, до центру де залишилась діаметром в 2м калюжа води із легким запахом сірководню. Але болото - є болото, уявіть зарослі за нами зімкнулись так щільно, що ми з трудом відшукали дорогу назад до велосипедів.
Додаю фото і місцезнаходження Синього болота. ТРЕК
Немає коментарів:
Дописати коментар